Види дисграфії
У нейропсихології виділяється три види ✒дісграфій, кожен з яких пов'язаний з певним блоком мозку по О. Р. Лурія: ⠀
👀 Візуально-просторова дісграфія📐 ⠀
Обумовлена слабкістю холистической стратегії (тобто правої півкулі мозку) - цілісного, гештальтного сприйняття.
Має такі особливості: у дітей виникають труднощі в знаходженні початку рядка і її утриманні, орієнтування на аркуші паперу, актуалізації графічного / рухового образу літери (тобто дитина може замінювати літери на близькі за написанням, рукописні на друковані літери або покаже свій незвичайний спосіб написання тих чи інших букв).
👂Акустико-Артикуляторна (фонематична) дисграфія
⠀
Виникає внаслідок несформованості функцій II блоку мозку. Відзначається слабкість переробки слухової інформації і кінестетичної диференціації.
⠀ ➡Основной механізм помилок пов'язаний з труднощами вибору серед близьких одиниць. Діти часто замінюють одні звуки на інші, близькі за звучанням (глухі-дзвінкі: б-п, д-т, з-с), близькі за вимовою (т-п, д-б, т-к, т-н); близькі за написанням (у-і, щ-ш, ж-х).
📝Регуляторная дисграфія
⠀
Обумовлена несформованістю функцій програмування і контролю дій ⚡III блок мозку⚡
⠀
➡Характерними помилками є пропуски елементів букв, букв, складів і слів. Діти зі слабкістю функцій програмування і контролю схильні до спрощення програми.
Виникає інертне 🔄повторенння🔄 і вставки елементів букв, букв, складів і слів. Відзначаються контамінації, тобто сплав двох слів ( «все ще» - «всеще»), антиципації, тобто передбачення ( «колгоспні» - «холхозпні»), і персевераціі, тобто повтори
📄Прі знанні правил діти часто допускають орфографічні помилки. Виникають труднощі мовного аналізу і розподілу уваги: порушення кордонів пропозиції, тобто відсутність великої літери на початку речення і крапки в кінці; порушення кордонів слова, тобто відсутність пробілу між двома словами (частіше, якщо мова йде про схему «прийменник + слово» або «займенник + слово»).
▶ Найчастіше домінують ознаки однієї з цих дисграфий, але можуть бути і з інших.
⠀
❗Необхідно своєчасно виявляти причини, що призводять до зниження успішності, і визначати напрямки корекційної роботи з урахуванням нейропсихологічних особливостей дітей.