Основні періоди нормального мовленнєвого розвитку дитини

Мовленнєва функція відіграє важливу роль у психічному розвитку дитини, в процесі якого відбувається становлення пізнавальної діяльності, формуються здібності понятійного мислення.

Тому виражені відхилення в мовленнєвому розвитку дитини мають такі негативні наслідки:

• відстає психічний розвиток дитини;

• уповільнюється формування всіх рівнів пізнавальної діяльності;

• з'являються порушення емоційно-вольової сфери;

• виникають труднощі в засвоєнні письма і читання, що знижує успішність дитини у навчанні.

​Можна умовно виділити чотири основні періоди мовленнєвого розвитку і в кожному з них визначити ту симптоматику, яка має насторожувати педагога в процесі спілкування з дитиною.

​1-й - підготовчий (з моменту народження - до 1 року);

2-й - переддошкільний (від 1 до 3 років);

3-й - дошкільний (від 3 до 6 років);

4-й - шкільний (від 6 до 17 років).

Підготовчий період.

​Дитина з'являється на світ і свою появу оголошує криком. Крик - перша голосова реакція дитини. І крик і плач дитини активізують діяльність артикуляційного, голосового, дихального відділів мовленнєвого апарату. Тому якщо в розділі "анамнез" зазначено, що дитина народилася в асфіксії і відразу не закричала, то ця інформація може бути важливим діагностичним симптомом для логопеда.

Період "гуління" відмічають у всіх дітей. Уже в 1,5 місяць, а потім - в 2-3 місяці голосові реакції дитина виявляє у вимові таких звуків як а-а-бм, у-гу, бу.

У 4 місяці звукові сукупності ускладнюються. Дитина в процесі "гуління" ніби грається зі своїм артикуляційним апаратом, отримуючи від цього задоволення. Гулить дитина тоді, коли вона суха, виспалася, нагодована і здорова.

За нормального розвитку дитини "гуління" поступово переходить у лепіт. У 7-8,5 місяців діти вимовляють склади на зразок ба-ба, дя-дя, співвідносячи їх з людьми, що оточують їх. У процесі спілкування з дорослими дитина поступово намагається відтворювати темп, ритм, мелодійність а також вимовляти звукові елементи їх мовлення. У 9-10 місяців розширюється обсяг лепітних слів, які дитина намагається повторювати за дорослим.

У 8,5-9 місяців лепіт має модульований характер з різноманітними інтонаціями. Проте не у всіх дітей цей процес однаковий: зі зниженням слухової функції гуління "згасає", і це нерідко є діагностичним симптомом. Так, якщо на консультацію приводять дитину без мовлення в 2,5-3 роки, яка не розуміє звернене до неї мовлення і не розмовляє, важливо з'ясувати чи не зникло в неї гуління в ранньому віці. В таких випадках потрібно зробити їй аудіограму.

Переддошкільний період.

У цей період розширюється обсяг лепітних слів, що використовує дитина. Переддошкільний період характеризується підвищеною увагою дитини до дорослих, що оточують її, посилюється її мовленнєва активність. Слова, що використовує дитина багатозначні: одним лепетним словом вона позначає кілька понять ("дай" - віддай, принеси, подай).

Після півтора року спостерігається збільшення активного словника дітей, з'являються перші речення, що складаються з аморфних слів-коренів ("тато ди" - тато йди).

Аналізуючи кількісні показники зростання лексичного запасу дітей у цьому віці, можна навести такі дані: 1,5 рік - 10-15 слів, до кінця року - 40 слів, до 3 років близько 100 слів.

Таким чином, упродовж півтора року відбувається кількісний стрибок у розширеннні словника дітей. Характерним показником активного мовленнєвого розвитку дітей на цьому етапі є поступове формування граматичних категорій.

Отже, до кінця переддошкільного періоду діти спілкуються між собою і дорослими, що оточують їх, використовуючи структуру простого поширеного речення з найпростішими граматичними категоріями мовлення.

У 3 роки практично завершується анатомічне дозрівання мовленнєвих ділянок мозку. Дитина оволодіваєосновними граматичними формами рідної мови, накопичує визначений лексичний запас. Тому, якщо в 2,5-3 роки вона спілкується за допомогою лепетних слів і уривків лепетних речень, потрібно терміново проконсультувати її в логопеда, перевірити фізіологічний слух і організувати заняття в умовах логопедичноїі групи.

Дошкільний період.

​Цей період характеризується найінтенсивнішим мовленнєвим розвитком дітей. Спостерігається якісний стрибок у розширені словникового запасу. Дитина починає активно використовувати всі частини мовлення, поступово формуються навички словотворення.

​У віці 5-6 років висловлювання дітей досить поширені, простежується визначена логіка викладання. Нерідко в їхніх розповідях з'являються елементи фантазії, бажання придумувати епізоди, яких не було.

У дошкільний період спостерігається достатньо активне становлення фонетичної сторони мовлення, вміння вимовляти слова різної складової структури і звуконаповнюваності.

​Отже до кінця дошкільного періоду діти мають володіти розгорнутим мовленням, фонетично, лексично і граматично правильно оформленим.

Рівень розвитку фонематичного слуху дає їм змогу оволодіти навичками звукового аналізу і синтезу, що є необхідною умовою засвоєння грамоти в шкільний період.

​До семи років дитина оволодіває мовленням як повноцінним засобом спілкування за умови збереженості мовленнєвого апарату, якщо немає відхилень у психічному й інтелектуальному розвитку, якщо вона виховується в нормальному мовленнєвому і соціальному оточенні.

​Шкільний період.

​Упродовж цього періоду триває удосконалення зв'язного мовлення. Діти усвідомлено засвоюють граматичні правила оформлення вільних висловлювань, повністю оволодівають звуковим аналізом і синтезом, формується писемне мовлення.

Отже, розвиток дитячого мовлення- це складний і різнобічний процес.