Сенсорна інтеграція. Що це таке? Частина 1             

Сенсорна інтеграція - це несвідомий процес у головному мозку, який організовує та фільтрує сенсорну інформація (отриману від органів чуття), та дозволяє усвідомлено та адаптивно реагувати на цю інформацію . Цей процес активно розвивається з пренатального періоду до кінця дошкільного віку.⠀Успішна інтеграція сенсорної інформації формує базу для соціальної поведінки і оволодіння навчальними навичками. 

За певних причин відбувається порушення обробки сенсорної інформації. Такими причинами можуть бути: особливості морфологічної будови та функціонування мозкових структур. 

Порушення сенсорної інтеграції привозводить до:

- Зниження самоконтролю, поведінкові порушення;
- Зниження навчальних здібностей;
- Невміння довго сидіти на одному місті та утримувати позу власного тіла;
- Гіпеактивність чи надмірна апатичність.
Цей список можна продовжувати дуже довго, але ми видмітимо основні моменти, отже:
• Здатність приділяти увагу завданню залежить від здатності гальмувати несуттєву сенсорну інформацію - навколишній шум або зорові образи. У багатьох дітей НЕ розвинене захисна, гальмуюча здатність нервової системи. Це може виражатися в неуважності, гіперактивності або імпульсивності - дитина без "гальм".
• Дитина здається неорганізованою, їй бракує цілеспрямованості. Тому вона не в змозі досліджувати навколишній світ, повноцінно грати. Вона може здаватися незграбною і погано тримати рівновагу. Їй важко заспокоюватися після фізичних ігор.
• Негативна поведінка має приховану причину. Дитина може бути запальною, збудженою, кричати через дурниці - наприклад, через те, що злякалась незнайомих звуків, побачила щось незрозуміле або їй просто заважає складка в одязі.
Загальний симптом дисфункції сенсорної стимуляції - нездатність підтримувати необхідний стан уваги, а також концентрувати увагу на певній задачі. Це особливо помітно при сприйнятті мови, що несе величезну кількість слухової інформації, яку нервова система не може переробити.

Завдяки терапії сенсорної інтеграції можна створювати комфортні для дитини умови, які допоможуть їй в боротьбі з проблемною ситуацією. Також терапія може сприяти подоланню порушень сенсорного сприйняття. Найчастіше використовується комплексний підхід, для поліпшення роботи всіх видів сприйняття.

Серед них:

• Вправи для тактильної стимуляції: розробка стоп, кистей рук, поверхні тіла,.
• Вправи для зорової стимуляції: вправи з яскравими предметами, або навпаки, сеанси з приглушеним світлом.
• Стимуляція нюху: відбувається даний вид терапії за допомогою подразників різної сили, в залежності від індивідуальних особливостей.
• Стимуляція вестибулярного апарату: для такого виду терапії необхідно помістити пацієнта в рух, це можуть бути перекиди, повороти, стрибки.
• Смакове - техніка на основі різних смакових подразників, в залежності від необхідності.

⠀А тепер з теорії перенесемо це поняття в практику. Уявіть, що ви чистите і їсте апельсин. Ви відчуваєте апельсин очима, носом, ротом, шкірою долонь, м'язами і суглобами кисті рук. Звідки вам відомо, що це один-єдиний апельсин, а не багато різних? Що змушує ваші десять пальців і дві руки працювати злагоджено? Всі відчуття якимось чином збираються в мозку разом, і ця інтеграція дозволяє мозку відчути апельсин як єдине ціле. ⠀

Деякі батьки не дуже розуміють сенс сенсорної інтеграції і сприймають її виключно як забаву.

⠀Але завдяки такій "забаві" дитина отримує різноманітний сенсорний досвід. У малюка підвищується здатність інтегрувати інформацію, що надходить від органів чуття. Відповідно, розвиваються і удосконалюються уявлення про себе і про різноманіття навколишнього світу.

Продовження, частина 2.