Саморегуляція. Частина 2
Якщо саморегуляція у дитини розвинена недостатньо, то вона:
⠀🔹 дуже слабо реагує на подразнення органів чуття (не чує, коли її кличуть; не реагує на дотики, має дуже високий больовий поріг);
🔹 виглядає млявою, апатичною, незацікавленою, яка перебуває «у своєму світі»;
🔹 відчуває труднощі з регуляцією власної поведінки, емоційних реакцій, легко дратується або ридає у відповідь на фрустраційну ситуацію; зростає число істерик, дитина постійно ниє, віна усім незадоволена і потребує контролю;
🔹 влаштовує істерики частіше і більш тривалі, ніж звичайно;
🔹 частіше протягом звичайного дня виникають істерики або проблеми з поведінкою;
🔹 дитина «страйкує», не слухається;
🔹 її поведінкові стратегії неефективні;
🔹 неуважна, погано концентрується, погано спить, важко засинає;
🔹 постійно крутиться, бігає, стрибає, натикається на людей і предмети;
🔹 у неї запізнюється розвиток комунікативних та соціальних навичок; їй важко взаємодіяти;
🔹 воліє грати один, так як не хоче або не розуміє як грати з іншими дітьми;
🔹 насилу переносить зміни у звичному графіку, важко переключається між завданнями;
🔹 важко взаємодіяти з однолітками, не вміє дружити.
Що можна зробити, щоб поліпшити навички саморегуляції?
⠀🔸зверніться до психолога для опрацювання реакцій дитини на сенсорні подразники;
🔸 пробуйте різні стратегії і техніки виховання;
🔸 використовуйте терапевтичні казки та рольові ігри для того, щоб познайомити дитину з прийнятними моделями поведінки, комунікативними моделями, реакціями тощо;
🔸 розвивайте мовлення дитини, оскільки вона має важливе значення як складова когнітивної регуляції.
🔸 тренування - ще один спосіб навчитися саморегуляції. Наприклад, якщо дитина впадає в істерику в магазині, заходьте туди з дитиною ненадовго, коли вам не потрібно робити серйозні покупки. Дозвольте дитині потренуватися тримати себе в руках.
Батьки іноді відчувають розчарування, якщо їм не відразу вдається навчити дитину контролювати себе. Важливо розуміти, що розвивати дану навичку необхідно з того рівня, який буде під силу дитині. Замість того, щоб відмовитися від поставленої мети, розбийте її на кілька етапів й почніть з більш простого рівня.
Наприклад, якщо ви не можете змусити дитину чистити зуби вранці, почніть з того, що привчіть її витискувати пасту на зубну щітку. Похваліть дитину, якщо вона навчиться робити це правильно, а потім переходьте до більш складних дій.
Якщо дитина запізнюється вранці до школи, почніть з того, що привчіть її вдягатися до 7:15. Як тільки дитина зможе виконувати цю дію вчасно - встановіть час для сніданку тощо. Поділ кінцевої мети на етапи сприяє її досягненню.
🔸 Навчіть дитину аналізувати свій стан. Батьки та вчителі повинні запастися терпінням, допомагаючи дитині справлятися зі стресовими ситуаціями. Дайте їй стільки часу для розвитку навичок саморегуляції, скільки їй буде потрібно. Не засуджуйте і не критикуйте дитину: говоріть їй, чому вона відреагувала неправильно в тій чи іншій ситуації, і як потрібно вчинити наступного разу.
У результаті, кращим способом розвинути в дитини навички саморегуляції є підтримка батьків і тепла сімейна атмосфера.