Саморегуляція. Частина 1
Саморегуляція - це здатність дитини контролювати і керувати власними почуттями, емоціями та поведінкою. Коли у дитини достатньо розвинена саморегуляція, то вона здатна оцінити свою поведінку (як соціально прийнятне чи ні) і адаптувати її під вимоги суспільства (місця, ситуації).
Саморегуляція розвивається в декілька етапів:
Перший етап настає у віці від року до півтора років. У цьому віці дитина раптом усвідомлює, що у батьків є певні вимоги до її поведінки й стає здатною змінити свою поведінку на прохання батьків. На цьому етапі говорити про саморегуляції, звичайно, ще не доводиться.
Другий етап настає у 2 роки. У цьому віці дитина робить перші кроки в області самоконтролю: зараз вона здатна не тільки слідувати прямим вказівкам батьків або педагогів, але й виконувати деякі вимоги тоді, коли вони не знаходяться поруч.
До трьох років формується саморегуляція як така, і дитина стає здатною вести себе так в різних ситуаціях, як хочуть батьки .
Саме по собі явище саморегуляції неоднорідне, і його можна умовно розділити на три складові - сенсорна регулювання, емоційна регуляція і когнітивна. Сенсорна регуляція дозволяє дитині підтримувати відповідний рівень концентрації, так, щоб адекватно реагувати на виникаючі сенсорні стимули. Емоційна регуляція дозволяє дітям управляти своїми реакціями на вимоги або прояви середовища. Когнітивна ж регуляція допомагає дітям використовувати інтелект для того, щоб вирішувати завдання і вміти утримувати увагу процесі вирішення.
Саморегуляція - це дуже важливий навик, який потрібен в дошкільному віці і стає просто необхідний в початковій школі. Чим краще розвинена саморегуляція, тим менше проблем виникне при переживанні дитиною стресових ситуацій. Саморегуляція допомагає і в освоєнні таких навичок, як уміння концентруватися на завданні, вміння дочекатись своєї черги, що, безсумнівно, важливо в дитячому колективі.
Як зрозуміти, що у дитини недостатньо розвинена емоційна саморегуляція і як її можна розвивати.
Продовження, частина 2.